банкрутство

Значення

1. (Юриспруденція) –

   Юридичний стан неплатоспроможності боржника (фізичної чи юридичної особи), коли він нездатний повністю задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями та/або сплатити обов’язкові платежі, що визнається судом або проголошується самим боржником, і внаслідок якого здійснюється примусова впорядкована реалізація його майна (ліквідація) або санація під контролем уповноважених органів для задоволення вимог кредиторів.

2. (Економіка) –

   Фінансовий крах, повне економічне розорення підприємства, організації або окремої особи; стан, коли витрати перевищують доходи, а борги не можуть бути погашені.

3. (Лінгвістика) –

   Переносно: повна невдача, крах, провал у якійсь справі, діяльності чи життєвій ситуації (наприклад, банкрутство політики, ідеї).

Правопис та відмінювання

Синоніми & Антоніми