Стан, коли людина або тварина є носієм патогенних мікроорганізмів (бацил, бактерій тощо), виділяє їх у навколишнє середовище та може заражати інших, при цьому сама не має клінічних ознак захворювання або хвороба перебігає в прихованій формі.

Особа, тварина або рослина, в організмі якої містяться та розмножуються збудники інфекційної хвороби, що виділяються назовні й можуть заразити навколишніх, при цьому сам носій може не хворіти або переносити хворобу в легкій формі.

Процес виділення бацил (збудників інфекційних захворювань, зокрема туберкульозу) з організму хворого, наприклад, з мокротинням, сечею або іншими фізіологічними рідинами.

1. Рід грампозитивних паличкоподібних бактерій родини Bacillaceae, до якого належать збудники таких захворювань, як сибірка, а також бактерії, що утворюють стійкі спори.

2. Загальна назва для патогенних (хвороботворних) бактерій паличкоподібної форми, що викликають інфекційні захворювання в людини, тварин або рослин.

3. У переносному значенні — шкідливі, руйнівні явища, ідеї або впливи, що поширюються в суспільстві.

1. Патогенна бактерія паличкоподібної форми, що спричинює інфекційні захворювання в людини, тваринах і рослинах; загальна назва для ряду збудників хвороб (наприклад, кишкової, черевнотифозної, туберкульозної).

2. (переносне значення) Джерело, носій шкідливих ідей, настроїв, явищ, що негативно впливають на суспільство або колектив.

Бацзи (також відоме як “Чотири стовпи долі”) — це китайська метафізична система аналізу долі та передбачення, заснована на вісімкових знаках (триграмах і гексаграмах), які виводяться з дати, місця та часу народження людини.

У ширшому значенні — це конкретна карта долі (розклад), побудована для окремої людини на основі восьми ієрогліфів, що представляють чотири “стовпи”: рік, місяць, день і годину народження.

1. Рідкісне прізвище українського походження.

2. У мисливській термінології — звуконаслідувальне позначення пострілу, а також сама дія стрільби (наприклад, “чути бац у лісі”).

1. (діал.) Товста, незграбна нога; велика, груба нога.

2. (перен., розм., зневажл.) Про людину з великими, незграбними ногами або про повільну, незграбну людину.

1. У літературознавстві — твори давньоримського поета Гай Валерія Катулла, присвячені коханню до жінки, яку він називав псевдонімом Лезбія.

2. У широкому вжитку — ліричні вірші, що оспівують кохання, вино та радощі життя, написані у легкому, граціозному стилі.

1. У народів Середньої Азії: народний співець-імпровізатор, музикант (зазвичай гітарист), який виконує епічні, ліричні або сатиричні пісні.

2. У деяких тюркомовних народів (наприклад, туркменів, узбеків): народний лікар-заклинач, знахар, який лікує за допомогою магічних ритуалів, замовлянь та амулетів.