1. Рідкісне прізвище українського походження, що походить від дієслова “бурчати” і може вказувати на характер або поведінку предка-носителя.

2. У місцевих говірках — назва різних предметів, які видають гуркітливий або дзижчачий звук, зокрема дитяча іграшка-бриндзик (буркотун) або жук-дзюрчалка.

3. У фольклорі та казках — ім’я або прізвисько персонажа, зазвичай сварливого, буркотливого або невдоволеного (наприклад, старий Бурчало).

1. Рослинна олія, яку отримують з насіння буряка; застосовується в харчовій промисловості та техніці.

2. Рідка суміш, що утворюється при виробництві цукру з буряків; відходи бурякопереробного виробництва, які використовуються як корм для худоби.

1. Власна назва села в Україні, зокрема в Івано-Франківській та Чернівецькій областях.

2. (заст., діал.) Те саме, що бурки — теплий верхній одяг з вовни, довгий плащ-накидка з капюшоном, традиційний для народів Кавказу.

Властивість за значенням прикметника “бурхливий”; стан, коли щось відбувається інтенсивно, з великою енергією, швидкою зміною подій або явищ, часто супроводжується хвилюванням, неспокоєм.

Переносно: емоційна напруженість, запальність, нестримність у проявах почуттів або характеру.

1. Релігійно-політичний рух серед калмиків та деяких інших монгольських народів на початку XX століття, спрямований проти царської адміністрації та ламаїстського духовенства, що поєднував національно-визвольні ідеї з елементами буддизму та шаманізму.

2. Релігійний культ, заснований на шануванні бурханів (божеств, ідолів) у традиційних віруваннях народів Сибіру та Центральної Азії; ідолопоклонство.

1. Власна назва (топонім) — назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Болградському районі.

1. У буддистів та шаманістів Сибіру та Центральної Азії — божество, дух, ідол або священний об’єкт (скала, пагорб), якому поклоняються; також загальна назва для буддійських богів та статуй Будди.

2. У міфології монгольських та деяких тюркських народів — верховний бог, творець світу, небесний дух; часто вживається як синонім неба або долі.

3. У переносному значенні — могутня, впливова особа, яку оточують надмірною шанобою або повагою, майже як ідолу.

Бурхайло — власна назва українського народного духового музичного інструмента типу флейти з трьома отворами, різновид сопілки, що поширений на Полтавщині.

Бурхайло — власна назва українського народного ударного музичного інструмента, різновиду бубна, обода якого обтягнуті шкірою з прикріпленими дзвіночками або брязкальцями.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “бурундук” — невеликий гризун родини вивіркових, що має смугасте забарвлення спини та живе переважно в лісах Північної Америки та Азії.

2. Рідкісне народне або поетичне позначення маленької, спритної, рухливої дитини або звірка, за аналогією з поведінкою бурундука.

3. У літературному контексті — власна назва, кличка персонажа або тварини (наприклад, у казках, мультфільмах).

1. Невеликий гризун родини вивіркових, поширений у лісах Північної Америки та Азії, має сіро-рудувате хутро з характерними темними поздовжніми смугами на спині та пухнастим хвостом, веде денний спосіб життя, запасає їжу на зиму.

2. Рід гризунів (Tamias), до якого належать вищеописані тварини.