бурчало

1. Рідкісне прізвище українського походження, що походить від дієслова “бурчати” і може вказувати на характер або поведінку предка-носителя.

2. У місцевих говірках — назва різних предметів, які видають гуркітливий або дзижчачий звук, зокрема дитяча іграшка-бриндзик (буркотун) або жук-дзюрчалка.

3. У фольклорі та казках — ім’я або прізвисько персонажа, зазвичай сварливого, буркотливого або невдоволеного (наприклад, старий Бурчало).

Приклади вживання слова

бурчало

Приклад 1:
Собою був русявий, вусатий, дзюбатий, й говорив баса, аж бурчало. Не хазяйнував він, а терся по офіціях: то за писаря був у скарбу, то коло винниці, то за підлісничого був; а там і лісничого доскочив.
— Тютюнник Григорій, “Вир”