бурчання

Значення

1. (Лінгвістика) –

   Дія за значенням дієслова «бурчати»; невиразне, глухе говоріння, часто з вираженням незадоволення, дражливості або ворожесті.

2. (Лінгвістика) –

   Глухий, низький звук, що нагадує говоріння по-під ніс або ричання; безперервний гуркіт, дзюрчання (наприклад, у животі).

3. (Лінгвістика) –

   Переносно: тривале, одноманітне та недоладне вираження незадоволення, скарг, нарікання.

Правопис та відмінювання