1. (у християнстві) священнодійство або молитва, якою викликається благодать Божа на людей, предмети чи дії; благословення.

2. (переносно) щастя, благо, добробут, які даруються згори; благодать.

3. (застаріле) високий ступінь духовної досконалості, святості; блаженство.

1. Дія за значенням дієслова “благословляти”; урочисте побажання добра, щастя, успіху, що супроводжується певним обрядом (наприклад, хресним знаменням) і вважається виявом Божої ласки або заступництва.

2. Релігійний обряд, яким священнослужитель закликає благодать Божу на людей або предмети (наприклад, благословення води, хліба, молодят).

3. Переносно: схвалення, дозвіл або моральна підтримка на якусь важливу справу, дію чи рішення.

4. У церковній практиці: спеціальна молитва або служіння, присвячене певній події чи потребі (наприклад, благословення авто).

1. (істор.) Титул, що використовувався в Російській імперії для звертання до осіб дворянського походження (до окремих осіб — “ваше благородіє”, до групи — “їх благородіє”), а також до чиновників певних класів та офіцерів.

2. (перен., ірон. або жарт.) Звертання або характеристика людини, яка виявляє високі моральні якості, гідність, великодушність або веде себе з підвищеною, нарочито вишуканою манерою.

1. Високі моральні якості, що включають чесність, великодушність, самопожертву, вірність обов’язку та принципам, повагу до інших; шляхетність душі.

2. Високе гідне поводження, вихованість, ввічливість та тактовність у ставленні до оточуючих.

3. Застаріле: приналежність до привілейованого стану, дворянства (шляхетства).

1. Високі моральні якості, чесність, великодушність, готовність до самопожертви, що відповідають уявленням про високий людський гідність і гідну поведінку; шляхетність.

2. Відмінність походження, належність до привілейованих верств суспільства (застаріле); шляхетське, дворянське походження.

3. Відмінні властивості, висока цінність чогось (переносне значення, часто у вислові “благородність матеріалу”).

1. Властивість або якість людини, що відповідає загальновизнаним нормам моралі, етики та пристойної поведінки у суспільстві; порядність, чемність, добропорядність.

2. Відповідність дій, вчинків, зовнішнього вигляду або мови загальноприйнятим нормам пристойності та доброго тону; пристойність.

1. Стан повного задоволення життям, матеріального достатку, душевного спокою та щастя; добробут.

2. (у спеціальному вжитку) Успішний, сприятливий перебіг, завершення чого-небудь; благополучний результат (наприклад, подорожі, операції).

1. Стан спокою, задоволення, матеріального та духовного достатку; щасливе, безтурботне життя.

2. Успішний, сприятливий перебіг, стан справ; відсутність негараздів, проблем.

1. Властивість або якість людини, що характеризується добрими, щирими намірами, прагненням до добра, чесності та порядності; добронаміреність.

2. (У книжковій мові) Формальна, часто офіційна демонстрація добрих намірів, яка може не підкріплюватися реальними вчинками.

1. Політична благонадійність — відповідність політичних поглядів, діяльності або поведінки особи вимогам та очікуванням існуючої влади; лояльність до державного ладу.

2. Застаріле: надійність, вірність, чесність, доброчесність у виконанні обов’язків або зобов’язань.