благопристойність

1. Властивість або якість людини, що відповідає загальновизнаним нормам моралі, етики та пристойної поведінки у суспільстві; порядність, чемність, добропорядність.

2. Відповідність дій, вчинків, зовнішнього вигляду або мови загальноприйнятим нормам пристойності та доброго тону; пристойність.

Приклади:

Приклад 1:
Я радив молодим людям прислухатися до своєї природи, щоб вони на видовищі життя змогли зберегти благопристойність, гідну майс терних діючих осіб; а якщо хто взяв роль, йому не цілком споріднену, то хай намагається її як можна вдаліше зіграти і жити без спокус, щоб хоч трохи зменшилися скарги між людьми і нарікання перед Богом на своє становище1 Слухачі тут поглядали одне на одног о, і ніхто й слова не сказав йому на це. Сковорода, уклонившись всім, відійшов тоді ж у самотність.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
Ця кра са називалась у стародавніх завіса – decorum, тобто благовидність, благопристойність, яка огортає будь -яке створіння й усяку справу, та не підлягає жодним людським правилам, а лиш залежить від царства божого. 1 хто може настановити людину на те, до чого сам Бог перегородив їй шлях?
— Тютюнник Григорій, “Вир”