1. Феодальне володіння, землі або маєток, що належать барону; територія, на якій він має владу та привілеї.

2. Титул, стан або гідність барона; перен. становище людини, яка має велику владу в певній галузі (наприклад, фінансове, промислове баронство).

3. Історична адміністративно-територіальна одиниця, зокрема в середньовічній Англії та Шотландії, що відповідала володінню барона.

1. Спадковий дворянський титул у Великій Британії та деяких країнах Британської співдружності, проміжний між лицарством і перством (званням барона); особи, що мають цей титул, займають вище становище від лицарів, але нижче від баронів.

2. Стан, звання баронета; права та привілеї, пов’язані з цим титулом.

1. Спадковий дворянський титул у Великій Британії та деяких інших країнах Британської співдружності, що займає проміжне становище між лицарями та вищими рангами перства (баронами); особа, що має цей титул.

2. У Великій Британії — особа, що отримала від монарха спадкове лицарське звання (з правом передачі старшому синові), яке не надає права на місце в Палаті лордів, але дозволяє використовувати перед прізвищем титул “сер” (для жінок — “леді”).

1. Жінка, що має дворянський титул барона; дружина барона.

2. Власниця баронства (у середньовіччі).

Історична особа — Філіп де Монфор, французький барон, учасник Сьомого хрестового походу та Альбігойського хрестового походу, лорд Тіра в XIII столітті.

Літературний персонаж — лицар-хрестоносець, один з героїв історичного роману української письменниці Галини Пагутяк «Війна і міф» (2015), образ якого ґрунтується на реальному Філіпі де Монфорі.

1. Дворянський титул у деяких країнах Західної Європи, що займає різне становище в ієрархії (нижче за графа, але вище за лицаря або баронета); особа, що має цей титул.

2. У середньовічній Франції — безпосередній васал короля, великий феодал.

3. Переносно: могутня, впливова особа у певній галузі діяльності (наприклад, газетний, нафтовий барон).

4. У Великій Британії — представник низьшої знаті, що має право на спадкове місце в палаті лордів.

5. У Священній Римській імперії — імперський князь, що користувався особливими правами (імперський барон).

1. Розділ фізики, що вивчає методи вимірювання атмосферного тиску, а також властивості та принципи дії барометрів.

2. Сукупність показів барометра, що характеризують стан атмосферного тиску в певному місці за певний період часу.

Барометрограф — самописний прилад для безперервної реєстрації змін атмосферного тиску з часом; різновид барографа.

Барометр-висотомір — прилад, призначений для вимірювання висоти над рівнем моря (або над певною вихідною точкою) шляхом визначення атмосферного тиску, який зменшується з підйомом на висоту; різновид барометра-анероїда зі шкалою, проградуйованою в метрах.

Барометр-висотомір — пристрій, що об’єднує функції барометра для вимірювання атмосферного тиску та висотоміра (альтиметра) для безпосереднього визначення висоти польоту літальних апаратів або перебування в горах.

Барометр-анероїд — метеорологічний прилад для вимірювання атмосферного тиску, дія якого заснована на деформації герметичної металевої коробки (коробок) з розрідженим повітрям (анероїдної коробки), що змінює свою форму залежно від тиску навколишнього середовища; рідинний стовп (як у ртутному барометрі) у цьому приладі відсутній.