Словник Української Мови
1. Страва східної кухні, що готується зі шматочків баранини, яловичини або курки, нанизаних на шампур і запечених на відкритому вогні, часто з додаванням овочів; шашлик.
2. Різновид фастфуду — сендвіч або лаваш, у який загортають нарізане м’ясо з гриля (зазвичай баранину або курку) з овочами та соусом.
1. (у фізиці, хімії) Про атом, молекулу чи сполуку: такий, що містить дейтерій замість звичайного водню; заміщений важким ізотопом водню.
2. (у біохімії, медицині) Про лікарський засіб або органічну сполуку: у молекулі якого один або кілька атомів водню замінено на атоми дейтерію, що часто змінює його метаболічні властивості.
1. (діал.) Невеликий дерев’яний посуд циліндричної форми з кришкою, зазвичай з дуба або липи, для зберігання сипких продуктів (круп, борошна) або хліба; капка, скриня.
2. (діал.) Вид дерев’яної барила або бочки для зберігання рідин.
1. (про воду або іншу рідину) такий, що пройшов процес видалення іонів (солей, мінералів), зазвичай шляхом спеціальної хімічної обробки або фільтрації, для отримання високої чистоти.
2. (у хімії, техніці) такий, що був позбавлений електричного заряду або іонів; деіонізований.
1. (іст.) Легкий двоколісний екіпаж, відкрита карета для пересування містом, запряжена однією конем; поширений у Великій Британії в XIX — на початку XX століття.
2. (розм.) Таксі, автомобіль таксі (запозичення через англ. cab, що є скороченням від cabriolet — тип кузова).
Дейодуватися — у хімії: втрачати йод або йодистий водень, відокремлювати йод від сполуки.
1. Вигук, що імітує звук кашлю, зазвичай повторюваний (ке-ке).
2. Назва літери «k» у кириличному абетковому іменнику, що вживалася в Україні до початку XX століття (казка).
3. У мовленні школярів — позначення одиниці (цифри 1) у шкільній системі оцінювання (застаріле, жаргонне).
1. (у хімії, технології) Видаляти йод або йодистий сполуки з чогось; звільняти від домішок йоду.
2. (у медицині, біохімії) Призначати дієту або застосовувати засоби для зниження надлишкового вмісту йоду в організмі.
1. Пов’язаний з квієтизмом — релігійно-етичною течією в католицизмі XVII–XVIII ст., що проповідувала пасивне сприйняття життя, повну покору Божій волі та відмову від власних прагнень і дій заради досягнення внутрішнього спокою та злиття з Богом.
2. У переносному значенні — такий, що виражає або відзначається ментальною пасивністю, байдужістю до навколишнього світу, сприйняттям життя без емоційних порувань і активної участі; спокійно-созерцальний, відсторонений.
1. (про сіль) такий, з якого видалено йод або йодні сполуки в процесі промислової очистки.
2. (про продукти, зокрема сіль) призначений для дієтичного харчування, що не містить йоду або містить його у мінімальній кількості.