1. Релігійно-етичне вчення, що проповідує пасивне, спокійне ставлення до життя, повну покору долі та Божій волі, відмову від боротьби та прагнень, спрямованих на зміну свого становища або зовнішнього світу.
2. У філософії та психології — стан пасивності, байдужості, моральної бездіяльності, відмова від активної життєвої позиції.