1. Пов’язаний з квієтизмом — релігійно-етичною течією в католицизмі XVII–XVIII ст., що проповідувала пасивне сприйняття життя, повну покору Божій волі та відмову від власних прагнень і дій заради досягнення внутрішнього спокою та злиття з Богом.
2. У переносному значенні — такий, що виражає або відзначається ментальною пасивністю, байдужістю до навколишнього світу, сприйняттям життя без емоційних порувань і активної участі; спокійно-созерцальний, відсторонений.