1. Властивість системи, програмного забезпечення або пристрою, що полягає в можливості її/його подальшого вдосконалення, додавання нових функцій, компонентів або модулів без необхідності повної зміни базової архітектури.
2. У техніці та інформатиці — характеристика, що означає здатність технічного рішення або стандарту до гнучкого нарощування можливостей та адаптації до нових вимог.