барон

[bɑron] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    Дворянський титул у деяких країнах Західної Європи, що займає різне становище в ієрархії (нижче за графа, але вище за лицаря або баронета); особа, що має цей титул.

  2. (Історія) –

    У середньовічній Франції — безпосередній васал короля, великий феодал.

  3. (Соціологія) –

    Переносно: могутня, впливова особа у певній галузі діяльності (наприклад, газетний, нафтовий барон).

  4. (Історія) –

    У Великій Британії — представник низьшої знаті, що має право на спадкове місце в палаті лордів.

  5. (Історія) –

    У Священній Римській імперії — імперський князь, що користувався особливими правами (імперський барон).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. барон, р. барона, д. баронові, з. барона, о. бароном, м. бароні, к. барон

Більше записів