1. (від “сало”) Покривати поверхню чогось тонким шаром сала або жиру, змащувати салом.
2. (переносно, розм.) Давати, передавати комусь хабар, незаконну винагороду, підкупляти.
-
осалюватися
1. (спеціальне) Покриватися шаром солі або солоного нальоту внаслідок випаровування вологи, вистування солі на поверхні.
2. (переносне значення, розмовне) Ставати солоним на смак, набирати солоності (про їжу).
-
осамітнений
Якість або стан того, що перебуває у самотності, ізольованості, відокремленості від інших.
Про людину: такий, що залишився на самоті, позбавлений товариства, відчужений від спілкування з іншими.
Про місце, предмет або явище: такий, що знаходиться далеко від інших, відокремлений, усамітнений.
-
осамітненість
Стан, коли людина перебуває у фізичній або емоційній ізоляції від інших людей; почуття самотності, відокремленості.
Властивість бути самотнім, відокремленим; місце або положення, що характеризується віддаленістю, усамітненням.
-
осамотілий
1. Який залишився на самоті, позбавлений суспільства, товариства інших людей; самотній.
2. Який відчуває самотність, почуття відокремленості від інших; самітний.
3. Який перебуває у відлюдному, безлюдному місці; усамітнений.
-
осамотілість
Стан самотності, відокремленості від інших людей; почуття, коли людина залишається наодинці з собою.
-
осамотнений
1. Який перебуває в стані самотності, відокремлений від інших людей або товариства; самітний, поодинокий.
2. Який відчуває почуття самотності, покинутості; залишений на самоті.
-
осамотненість
1. Стан, коли людина перебуває у фізичній чи емоційній ізоляції від інших, відчуття самотності, покинутості; самітність.
2. Відокремленість, ізольованість від зовнішнього світу, соціального середовища або кола спілкування.
-
осамочений
1. Який перебуває у стані самотності, відокремлений від інших; самітний, поодинокий.
2. Який має обмежені зв’язки з оточенням, ізольований; відчужений.
-
осанка
1. Звичайне положення тіла людини, характерне для неї манера триматися (стоячи, сидячи, під час ходи), що визначається звичним напруженням м’язів і станом скелета.
2. Перен. Манера поводитися, тримати себе; вигляд, поведінка, що свідчать про певні внутрішні якості.