Словник Української Мови
1. У християнському богослужінні та біблійних текстах: урочистий вигук, що виражає захоплення, хвалу, прославлення Бога або Христа, а також молитвене звернення з проханням про спасіння.
2. У переносному значенні: надмірна, часто лицемірна похвала, захоплення кимось або чимось.
Осарсол — власна назва лікарського препарату, що містить органічну сполуку арсену, який історично застосовувався в медицині, зокрема для лікування протозойних інфекцій.
1. Надати комусь, чомусь властивостей, якостей сатани; зробити схожим на сатану, диявола.
2. Перен. призвести когось до стану крайнього роздратування, люті, скаженства; розлютити, роз’ярити.
1. Стати сатаною, набути властивостей, притаманних дияволу; перетворитися на втілення зла.
2. Перен. стати дуже злим, лютим, жорстоким; втратити людяність, вийти з-під контролю через лютість.
3. Розм. проявити надзвичайну наполегливість, завзятість, запал у якійсь справі або діяльності.
1. Офіційний документ або письмова заява, що підтверджує певний факт, правовий стан або повноваження (наприклад, освідчини про народження, посвідчення особи).
2. (заст.) Свідчення, доказ, свідоцтво (про щось).
3. (заст., рідк.) Те саме, що свідоцтво — документ, що посвідчує закінчення навчального закладу або присвоєння звання.
1. Офіційно повідомити, оголосити щось, засвідчити певний факт або подію.
2. Висловити комусь свої почуття, переконання або наміри, особливо про кохання та пропозицію вступити у шлюб (освідчитися в коханні).
3. (Застаріле) Дати свідчення, свідоцтво; засвідчити щось документально.
1. Зробити комусь офіційну пропозицію вступити в шлюб; зізнатися в коханні з такою метою.
2. (переносне значення) Висловити свої почуття, переконання або наміри щодо когось або чогось; зізнатися в чомусь.
3. (застаріле) Дати свідчення, свідоцтво; засвідчити щось.
1. Дія за значенням дієслова “освідчувати”; офіційне, часто публічне висловлення почуттів, поглядів, намірів або визнання чогось.
2. У юридичній практиці: офіційне свідчення, засвідчення факту або події, часто оформлене документально (наприклад, освідчування підпису).
3. У побутовому вжитку: традиційна обрядова дія, коли чоловік пропонує жінці вступити з ним у шлюб; пропозиція руки та серця.
1. Робити комусь офіційну пропозицію вступити в шлюб; робити пропозицію рук і серця.
2. (заст. та діал.) Свідчити, засвідчувати щось, давати свідчення; також виявляти, виражати якісь почуття (наприклад, повагу, любов).
1. Зізнаватися комусь у коханні, пропонувати одружитися.
2. (перен., розм.) Намагатися виправдатися, пояснити свої вчинки або наміри.