Значення
- (Юриспруденція) –
Офіційний документ або письмова заява, що підтверджує певний факт, правовий стан або повноваження (наприклад, освідчини про народження, посвідчення особи).
- (Юриспруденція) –
(заст.) Свідчення, доказ, свідоцтво (про щось).
- (Освіта) –
(заст., рідк.) Те саме, що свідоцтво — документ, що посвідчує закінчення навчального закладу або присвоєння звання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. освідчини, р. освідчинів, д. освідчинам, з. освідчинів, о. освідчинами, м. освідчинах, к. освідчини