1. (від «знадний») — у значному ступені, значно, помітно, досить.
2. (заст., нар.-поет.) — від слова «знадь»; чарівно, дивовижно, надприродно.
-
знадний
1. (діал.) Такий, що знадобився, став потрібним; необхідний, потрібний.
2. (діал.) Відповідний, придатний для чогось; добротний, якісний.
-
знадливість
Знадливість — властивість займенника, прикметника, числівника або дієслова, що виражає належність предмета, ознаки, кількості або дії певній особі (одній або декільком), яка є учасником мовленнєвого акту (говорить, до якого звертаються або про якого/яких йдеться).
-
знадливо
1. (діал.) У значенні присудкового слова: потрібно, необхідно.
2. (діал.) У значенні присудкового слова: корисно, на користь.
-
знадливий
1. (діалектне) Який знадлиться, потрібний, необхідний для чогось; корисний, придатний.
2. (діалектне) Який має потребу в чомусь; бідний, нужденний.
-
знадитися
1. (розм.) Набридати, докучати комусь своїми проханнями, скаргами або постійною присутністю; нав’язуватися.
2. (заст.) Потрібно, слід, належить (використовувалося в безособових конструкціях).
-
знадити
1. (діал.) Набридати, докучати комусь постійними проханнями, вимогами; нудити.
2. (діал.) Викликати огиду, відразу; гидити.
-
знаджуватися
1. (рідко) Потребувати чогось, мати потребу в чомусь; ставати потрібним, необхідним.
2. (діал.) Звикати, призвичаюватися до чогось, пристосовуватися.
-
знаджувати
1. (діал.) Тривало, наполегливо просити, благати когось про щось; докучати проханнями.
2. (діал.) Примушувати когось до чогось, змушувати робити щось; натискати, тиснути.
-
знаджування
Знаджування — власна назва села в Україні, що входить до складу Білозерської селищної громади Херсонського району Херсонської області.