1. (діал.) Тривало, наполегливо просити, благати когось про щось; докучати проханнями.
2. (діал.) Примушувати когось до чогось, змушувати робити щось; натискати, тиснути.
знаджувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Почали знаджувати булавою всіляких славолюбних непорядних людей. Найпершим пішов на московському налигачі полтавський полковник Мартин Пушкар, чоловік літній, який вирішив: або нині, або вже ніколи — пішов, схиливши свою дурнорогу голову проти Виговського, й скільки той не пропонував зійтися ладком, обсудити се діло, й він, Виговський, згоден провести будь-де-будь ще вибори, Пушкар рив ратицями землю, поки Виговський не пішов на нього й поки не принесли дурнорогу голову на вістрі списа.
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: дієслово () |