Древослів

Словник Української Мови

  • знайомо

    1. У спосіб, властивий знайомим людям або предметам; так, як робиться між знайомими.

    2. У спосіб, що викликає відчуття знайомості, нагадує щось добре відоме, вивчене.

    3. (Уживається як присудкове слово) Про відчуття знайомості, впізнання кого-, чогось.

  • знайомлення

    1. Дія за значенням дієслова «знайомити» — процес ознайомлення когось із кимось або чимось, спрямований на отримання перших відомостей або налагодження особистих зв’язків.

    2. Початковий етап особистих стосунків між людьми, що передує ближчому спілкуванню або дружбі.

    3. (У спеціальному контексті) Організована зустріч або захід, метою якого є представлення одних людей іншим для можливого налагодження контактів (наприклад, ділових, творчих).

  • знайомитися

    1. Вступати в знайомство з кимось, уперше зустрічатися з людиною для того, щоб дізнатися про неї та почати спілкування.

    2. Ознайомлюватися з чимось, вивчати, діставати відомості про щось нове для себе.

    3. (у пасивній формі, “знайомитися”) Ставати відомим, поширюватися (про явища, факти, твори мистецтва тощо).

  • знайомити

    1. Робити когось знайомим з кимось, сприяти тому, щоб люди дізналися один одного та встановили знайомство.

    2. Ознайомлювати когось з чимось, давати певні відомості, інформацію про щось або когось.

    3. (у пасивному стані) Ставати знайомим, відомим для когось; поширюватися (про відомості, інформацію).

  • знайомий

    1. Такий, що відомий, добре відомий, не новий, не чужий.

    2. Такий, що перебуває у знайомстві з ким-небудь, має особисті стосунки.

    3. (Уживається як іменник) Людина, з якою хтось знайомий, перебуває у знайомстві.

  • знайомець

    1. Людина, з якою хтось знайомий, має знайомство, але не є близьким другом чи родичем.

    2. (заст.) Той, хто добре обізнаний у чомусь, має досвід у певній справі; знавець.

  • знайко

    1. Літературний персонаж, герой серії дитячих книг української письменниці Наталії Забіли, розумний і допитливий хлопчик, який любить пізнавати навколишній світ.

    2. (Загальне) Людина (переважно дитина), яка багато знає, виявляє велику допитливість, тягу до знань; всезнайко.

  • знайдибіда

    Знайдибіда — власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.

  • знайдення

    1. Дія за значенням дієслова «знайти»; результат цієї дії — виявлення, відшукання когось або чогось.

    2. (У переносному значенні) Відкриття, здобуття чогось важливого, цінного (наприклад, істини, рішення, нового методу).

  • знайдений

    1. Такий, що був виявлений, відшуканий або знайдений після пошуків; виявлений, відшуканий.

    2. (У пасивному значенні) Такий, що був винайдений, створений або відкритий (про щось нове, невідоме раніше).

    3. (Перен.) Такий, що був сприйнятий, зрозумілий або осмислений; усвідомлений.