Словник Української Мови
Буква
1. У спосіб, властивий знайомим людям або предметам; так, як робиться між знайомими.
2. У спосіб, що викликає відчуття знайомості, нагадує щось добре відоме, вивчене.
3. (Уживається як присудкове слово) Про відчуття знайомості, впізнання кого-, чогось.
Приклад 1:
Спостерегла на власні очі «бліду усмішку царинок» на тлі темного лісу, побачила, як «потік трясе по каміннях сивою бородою…» А одного разу ми розклали наші намети на ніч десь на полонині, і я рано-вранці раптом прокинулася від якихось дивних знайомо-незнайомих звуків. Прислухалася: десь я вже чула цю симфонію.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”