1. Історичний термін для позначення землевласника феодальної доби, який володів великими земельними маєтками (помістьями, вотчинами) та мав у своєму підпорядкуванні залежних селян, що відробляли панщину або сплачували оброк.
2. Представник привілейованого землевласницького стану в добу феодалізму, що поєднував економічну владу над землею з адміністративно-судовими функціями щодо населення своїх володінь.