1. (діалектне) Який знадлиться, потрібний, необхідний для чогось; корисний, придатний.
2. (діалектне) Який має потребу в чомусь; бідний, нужденний.
знадливий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Музика луна: голосять скрипки і стогнуть суремки; з знадливими згуками зливається шепіт знадливий і хвилює у теплім та воннім[7]повітрі. Між барвистих сліпучих кольорів оксамиту, єдвабу, парчі малюються сніжно-білими плямами плечі цукрові, здіймаються високо перса, усміхаються небесною втіхою личенька гожі, вабливі, очі залассям горять і спокушують раюванням незнаним…
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Частина мови: прикметник () |