Словник Української Мови
1. (техн.) Процес або результат надання деталі, заготовці чи конструкції форми конуса або розширення її кінцевої частини шляхом механічного впливу (ковки, штампування тощо).
2. (перен., рідк.) Розгортання, інтенсивний розвиток, бурхливе поширення явища, процесу, діяльності (наприклад, розверчення будівництва, творчості).
1. Розмовна назва організаційної структури, зокрема партійної, державної або громадської установи, що вживається часто з відтінком бюрократизму або формалізму.
2. Розмовне скорочення від “організаційна робота” або “організаційні заходи”.
3. Жаргонна назва організованої злочинної групи або кримінального угруповання.
1. Який перебуває у стані веселощів, радості; на якого позитивно вплинули, щоб викликати веселий настрій.
2. Який виражає веселість, радість; оживлений, пожвавлений.
1. Викликати в когось веселий настрій, почуття радості, розважити, розрадувати.
2. (переносне значення) Зробити явище, обстановку менш похмурим, сумним; пожвавити, оживити.
Органічна сполука, похідна силану, в якій один або кілька атомів водню заміщені на алкоксильні групи (–OR) та органічні радикали (алкільні, арильні тощо); використовується як силан-зв’язуючий агент, прекурсор у синтезі полімерів та для модифікації поверхонь.
1. Стати веселим, радісним; набути веселого настрою, підняти собі настрій.
2. Розважитися, провести час у веселощі, забавах.
Фахівець з органобудівництва, тобто з проектування, виготовлення, налаштування або ремонту музичних органів.
1. Дія за значенням дієслова “розвеселити” — процес викликання веселощів, піднесення настрою, задоволення.
2. Стан, спричинений такою дією; відчуття радості, веселощів, піднесеного настрою.
3. (у літературознавстві) Літературний прийом, комічний елемент у творі, що має розважити, викликати посмішку.
Органобудування — галузь музичного мистецтва та промисловості, що займається проектуванням, конструюванням і виготовленням органів.