1. Розголосити, розпустити якусь новину, відому раніше лише вузькому колу осіб; зробити щось загальновідомим.
2. Розповсюдити якісь відомості, часто перебільшені або неправдиві; наговорити, нахваляти.
-
обуза
1. Те, що тяжким чином лягає на когось, обтяжує, утруднює діяльність або існування; тягар, тягота.
2. Людина, яка своєю присутністю, потребами або поведінкою створює труднощі для інших, викликає клопіт.
-
розтрублювання
1. Дія за значенням дієслова “розтрублювати” — широке оголошення, поширення (часто небажаних або секретних) відомостей, новин; розголошення.
2. (у техніці) Процес розширення, розклепування кінця трубки або отвору за допомогою спеціального інструменту (розтрубника) для створення герметичного з’єднання.
-
обумовити
1. Встановити певні умови для чогось, визначити обставини або правила, що регулюють діяльність, процес, угоду тощо.
2. Зробити чинником, що визначає появу, розвиток або характер чогось; бути причиною або передумовою.
3. У мовознавстві — визначити, обмежити значення одного елемента вислову (наприклад, іменника) за допомогою іншого (означення, прикладки, додатка тощо).
-
обумовитися
1. Стати обумовленим, отримати певні умови, обставини або характеристики в результаті домовленості, угоди чи обговорення.
2. Бути зумовленим чимось, мати певну причину або пояснення; випливати з конкретних обставин.
-
розтрублювати
1. Розголошувати, розповсюджувати якісь відомості, чутки, новини (часто з відтінком несхвалення).
2. Застаріле: голосно, на всю силу трубити в ріг, сурму тощо.
-
розтрублюватися
1. (про рослини) Розпускатися, розквітати, утворюючи трубочку або кілька трубочок (про певні квітки).
2. (перен., розм.) Ставати відомим, широко оголошуватися, розголошуватися (про новини, події).
-
обумовлений
1. Такий, що зумовлений певними обставинами, умовами; викликаний, спричинений чимось.
2. (У логіці, філософії) Такий, що існує або відбувається за наявності певних умов; небезумовний.
-
розтулюватися
1. Відкриватися, розкриватися настільки, що стає видимим внутрішній простір або вміст; роззявлятися (про рот, пащу, віко тощо).
2. Розкриватися, розчинятися, ставати відкритим (про двері, вікно, браму тощо).
3. Перен. Ставати доступним для сприйняття, огляду; відкриватися, розгортатися (про краєвид, перспективу, можливості).
-
обумовленість
1. Властивість або стан того, що обумовлено; наявність обумовленості.
2. Філософська категорія, що відображає об’єктивний, закономірний характер зв’язків явищ, процесів та їх складових; детермінованість.