1. Властивість або стан того, що обумовлено; наявність обумовленості.
2. Філософська категорія, що відображає об’єктивний, закономірний характер зв’язків явищ, процесів та їх складових; детермінованість.
обумовленість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Поняття рефлексу дозволяє розкрити зв’язок внутрішнього світу із зовнішнім, обумовленість психіки людини зовнішніми умовами. Психі- ка розглядається не як замкнений і недосяжний для спостережень світ, а як регулятор діяльності, що виникає у відповідь на подразник.
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”
Частина мови: іменник (однина) |