Древослів

Словник Української Мови

  • омилюваність

    Властивість речовин, зокрема жирів, піддаватися омиленню — хімічній реакції з лугами, внаслідок чого утворюються мило та гліцерин.

  • рідкоплечий

    1. (про людину) Який має вузькі, неширокі плечі.

    2. (переносно, про предмет) Який має вузьку верхню частину або звужену форму в основі.

  • омилювання

    Омилювання — процес перетворення жирів або олій на мило шляхом хімічної реакції з лугами (наприклад, лугом калію або натрію).

    Омилювання — у хімії та технології: реакція гідролізу складних ефірів, зокрема тригліцеридів, з утворенням спирту та солей карбонових кислот (мила).

  • рідкоплечість

    1. (біол.) Властивість рослин мати рідке, негусте розташування листя або гілок на стеблі.

    2. (перен.) Рідкісність, мала поширеність явища, факту, предмета; нечаста трапляємість.

  • омилювач

    Омилювач — спеціальний хімічний реактив або пристрій, що використовується в лабораторній практиці для проведення процесу омилення, тобто гідролізу складних ефірів (особливо жирів) під дією лугів з утворенням спирту та солей карбонових кислот (мила).

    Омилювач — технологічна одиниця, апарат або ємність у миловарному, олійно-жировому чи іншому хімічному виробництві, призначений для промислового проведення реакції омилення.

  • рідкоплинний

    1. Який має властивість легко переливатися, текти; рідкий, текучий (про речовину).

    2. Який має консистенцію рідини; не твердий, не в’язкий.

  • омиляти

    1. (хім.) Піддавати речовину дії мила або лугу для перетворення на мило; здійснювати реакцію омилення.

    2. (перен., розм.) Обдурювати, ошукувати когось, вводити в оману хитромудрими міркуваннями або обіцянками.

  • рідкоплинність

    1. Фізична властивість речовини, здатність перебувати в рідкому стані, зокрема при певних умовах температури та тиску.

    2. (перен., рідк.) Непостійність, мінливість, несталість у вчинках, поглядах або почуттях.

  • омилятися

    1. (спец.) Піддаватися хімічній реакції омилення, перетворюватися на мило внаслідок взаємодії жирів або олій з лугами.

    2. (перен., розм.) Ставати м’якшим, лагіднішим, втрачати різкість або суворість (про характер, ставлення тощо).

  • рідкостінний

    1. (про дерева) Такий, що має рідке, негусте розташування стовбурів або крон; з нещільно розташованими стовбурами.

    2. (переносно) Який трапляється або розташований нечасто, з великими проміжками; рідкий, негустий.