Словник Української Мови
1. Неправильна дія, вчинок, судження або рішення, що виникає через неуважність, незнання чи непорозуміння.
2. Неточність, пропуск або інший дефект у тексті, документі, обчисленні тощо, що є результатом неуважності.
3. У філософії та логіці — неправильний хід мислення, що призводить до хибного висновку.
1. Низька щільність населення на певній території; мала кількість мешканців у розрахунку на одиницю площі.
2. Властивість, стан населеного пункту, регіону або території, що характеризується незначною кількістю жителів, розосереджених на великій площі.
1. Який має властивість омилювати, тобто перетворювати жири на мило.
2. Який містить у собі мило або мильні речовини.
Омильність — властивість за значенням прикметника «омильний»; те, що може бути омиленим, помилковим, неправильним.
Омильність — конкретна помилка, неправильність, омилка.
1. (про рідини) Такий, що має низьку поверхневий натяг і легко розтікається, утворюючи тонку плівку; слабопінний.
2. (техн., про мастильні матеріали, зокрема масла) Спеціально розроблений для зменшення утворення піни під час експлуатації в механізмах.
Який має властивість омилювати, тобто перетворювати жири, олії чи інші речовини на мило шляхом хімічної реакції з лугом.
1. (про метали, сплави, матеріали) Такий, що плавиться, розплавляється при порівняно низькій температурі.
2. (перен., розм.) Ненадійний, непостійний, схильний швидко змінювати свої переконання або рішення.
1. (про рослини) Такий, що має властивість милитися, утворює мильну піну при контакті з водою.
2. (перен., рідко) Такий, що викликає відчуття гладкого, приємного на дотик, нагадує мило.
Фізична властивість твердих речовин, здатність плавитися (переходити в рідкий стан) при порівняно низьких температурах.