Словник Української Мови
1. (від власної назви «Омизло») — у сполученні «по-омизлівськи»: так, як це роблять у селі Омизлі (Омизля) на Львівщині, характерно для мешканців цього села або їхньої мови.
2. (переносно, розм.) — незграбно, невміло, кумедно або незрозуміло (про спосіб дії, мову тощо).
1. Фізична властивість речовини, що характеризує проміжний стан між кристалічним твердим тілом та ізотропною рідиною, при якому молекули орієнтовані впорядковано (як у кристалі), але можуть вільно переміщуватися (як у рідині); властивість рідких кристалів.
2. Наявність рідкокристалічної фази в речовині або матеріалі; стан речовини, що проявляє властивості рідкого кристала.
1. (заст.) Той, хто омизає (обманює, обдурює) когось; обманщик, ошуканець.
2. (заст., перен.) Той, хто вдається до хитрощів, лукавить; хитромудрець, лукавець.
Рідколісся — ділянка земної поверхні, вкрита рідкою, переривчастою деревною рослинністю, де відстані між деревами або групами дерев значно більші, ніж у звичайному лісі.
Рідколісся — тип рослинності, перехідний між лісом і степом, саваною або тундрою, що характеризується невеликою щільністю деревного ярусу.
Омизниця — власна назва річки в Україні, лівої притоки Стиру, що протікає територією Рівненської області.
1. Який має стосунок до Омиля (Омеляна) або походить від цього імені.
2. Який належить або характерний для міста Омиль (Омелян) або його мешканців.
1. (хім.) Процес розщеплення жирів лугом на гліцерин та жирні кислоти; гідроліз естерів жирних кислот, що призводить до утворення солей цих кислот (мил).
2. (перен., рідк.) Дія за значенням дієслова «омилити»; спроба представити щось у вигідному, привабливому світлі, часто шляхом приховування недоліків; прикрашання, вибілювання.
Такий, що має незначну кількість мешканців на певній території; малозаселений.