Древослів

Словник Української Мови

  • розпредмечуватися

    Втрачати ознаки предметності, конкретності, перетворюватися на абстрактне поняття, ідею або процес.

    У філософії (особливо в марксистській традиції): переставати бути відчуженим продуктом праці, що протистоїть людині як чужий предмет (предмет), і набувати форми безпосередньої людської діяльності чи суспільних відносин.

  • розпорювати

    1. Розрізати, розтинати щось по шву або по з’єднанню; розшивати.

    2. Розділяти, роз’єднувати щось зшите, з’єднане; розкривати, розчиняти (наприклад, пологи халата).

    3. Розколювати, розщеплювати щось вздовж; робити тріщину, розрив.

  • обповзатися

    1. Повзаючи, дістатися до якогось місця або обійти щось повзком; опинитися десь внаслідок повзання.

    2. (переносно) Стати відомим, поширитися серед багатьох людей (про чутки, новини тощо).

  • розпорюватися

    1. Розмовляти, вести розмову, обговорювати щось; обмінюватися думками, висловлюватися.

    2. Розповідати, викладати свої думки чи почуття; ділитися чимось у розмові.

    3. Заст. Виправдовуватися, намагатися пояснити свої вчинки або слова.

  • обповзти

    1. Повзти навколо чогось, огинати щось повзанням.

    2. Перен. Обійти, оглянути щось повільно, ретельно або непомітно.

  • розпоряджання

    1. Дія за значенням дієслова “розпоряджатися”; керівництво, управління ким-, чим-небудь, ведення якихось справ.

    2. Наказ, вказівка, розпорядок, яким визначається порядок дій або поведінки.

    3. Право або можливість вільно вживати, використовувати щось на власний розсуд; розпорядок майном, коштами тощо.

    4. Управлінський документ, що містить обов’язкові для виконання рішення з оперативних, організаційних, кадрових та інших питань діяльності установи, підприємства.

  • обповзтися

    1. (про комах, плазунів тощо) Покритися повзучими істотами, бути обсипаним ними.

    2. (переносно, розм.) Покритися чимось у великій кількості, обліпитися.

  • розпоряджати

    1. Мати право або можливість вільно використовувати, керувати чим-небудь, розпоряджатися кимсь, чимсь.

    2. Віддавати накази, розпорядження, керувати діями когось; розпоряджатися.

    3. (у конструкції з інфінітивом) Наказувати, веліти зробити щось.

  • обповивати

    1. (спеціально) обмотувати, обвивати щось довгими смугами тканини, пасмом ниток тощо, зазвичай для захисту, зміцнення або надання певної форми.

    2. (переносно) огортати, охоплювати щось повністю, з усіх боків (про повітря, світло, темряву, почуття тощо).

  • розпоряджатися

    1. Мати право або можливість вільно використовувати, управляти чим-небудь або ким-небудь, віддавати накази, розпорядження.

    2. Поводитися певним чином (часто з відтінком несхвалення), діяти за власним бажанням.

    3. (у пасивному стані, про предмети) Бути таким, що його можна використати, розмістити, вмістити десь.