1. Мати право або можливість вільно використовувати, керувати чим-небудь, розпоряджатися кимсь, чимсь.
2. Віддавати накази, розпорядження, керувати діями когось; розпоряджатися.
3. (у конструкції з інфінітивом) Наказувати, веліти зробити щось.
розпоряджати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Краєвого./ 77 ÍÀÐÈÑ ²ÑÒÎв¯ ÓÊÐ À¯ÍÑÜÊÎÃÎ ÒÅÀÒÐÓ Â Ã ÀËÈ×ÈͲ на те, домагаються иншої роботи, зарисовують собі инший план і просять надати їм повну владу “розпоряджати остаточно фондом театральним, оскілько він на удержанє трупи, оскільки на репертуар або приряди сценічні ужитий бути має”. Комітет хоче цілком вільно зайнятися справою театру, хоче перебрати на себе обов’язок скласти трупу, старатися про добірний репертуар, одне слово: хоче управля- ти сценою.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”
Частина мови: t.d. () |