Древослів

Словник Української Мови

  • обревізувати

    1. Обрізати, урізати, скоротити щось по краях або кінцях, надаючи певної форми або зменшуючи розміри.

    2. (перен.) Значно скоротити, урізати текст, промову, бюджет тощо, позбавляючи частини змісту або обсягу.

    3. (спец., рідк.) Підрізати, підстригти гілки дерев або кущів з метою формування крони або для їх оздоровлення.

  • розпускний

    1. Який призначений для розпуску, розпускання або може бути розпущеним (про механізм, пристрій, з’єднання).

    2. У техніці: такий, що забезпечує роз’єднання, відокремлення частин конструкції (наприклад, розпускний гак, розпускна муфта).

  • обревізуватися

    1. (спеціально) Пройти обряд обрізання крайньої плоті як релігійний чи медичний ритуал.

    2. (переносно, рідко) Позбавити себе чогось зайвого, обмежити; урізати, скоротити.

  • розпусковий

    Який стосується розпуски (розпущення) або призначений для неї.

  • розпусний

    1. Який схильний до розпусти, морально розбещений, аморальний; розпутний.

    2. Який виражає розпусту, сповнений розпусти; розпутний.

  • обрезклий

    1. (про людину) Такий, що має обрізані, короткі кінцівки або пальці; короткорукий, коротконогий.

    2. (перен., розм.) Неповний, обмежений, скорочений; такий, що не має потрібного розвитку або обсягу.

  • розпусник

    1. Людина, яка веде розпусне, аморальне життя, віддається задоволенню плоті; розтлінник, розпутник.

    2. (переносне значення) Той, хто схильний до надмірних насолод, марнотратства та легковажного способу життя.

  • обрезклість

    Обрезклість — властивість або стан обрезклий, тобто такий, що має обрізки, обрізковий; відношення до обрізків.

  • обрезкнути

    1. (розм.) Різко, рвучко обрізати, відрізати або обкусати щось, здебільшого кінчик або край чогось.

    2. (перен., розм.) Різко перервати чиєсь мовлення, висловлювання; обірвати словами.

  • розпусниця

    Розпусниця — жінка або дівчина, яка веде розпутне, аморальне життя, відрізняється розбещеністю у поведінці та сексуальних зв’язках.

    Розпусниця — переносно: та, що відрізняється надмірною примхливістю, нестриманістю у вподобаннях, схильністю до розкоші та задоволень (наприклад, про мисткиню).