1. Рідкісне, старовинне прізвище українського походження, утворене від слова “розкіш”.
2. Множина від застарілої форми іменника “розкіш” у значенні: багатство, надмірність, пишність у побуті, харчуванні тощо; розкіш.
розкоші
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Аж горла миті сріблом пухнуть від напруги, солодке і п’янке знесилля морщить жили, і скручуються звуки в світла смуги, в птах очі сплющені від розкоші знесили. Низькі октави — чорність і червоність всуміш проходять в синь і зелень — два струнки акорди.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
І справа тут не в розмаїтті асортименту технічних засобів, а в тому, що з відходом ковбасно-совкової парадигми об’єктам нападів та зазіхань справді є що втрачати, а коштовності, гроші та предмети розкоші перейшли з категорії SF-реквізиту в розряд реальних побутових речей. Відповідно, в новому дискурсі змінилася й семантика волань про допомогу.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”
Приклад 3:
Глава XIV (Подражаніє) Погибнеш, згинеш, Україно, Не стане знаку на землі, А ти пишалася колись В добрі і розкоші!
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Частина мови: іменник (однина) |