Словник Української Мови
Буква
1. Різко перервати, припинити щось, часто раптово або насильно.
2. Зупинити когось на півслові, перебити чиюсь мову.
3. Відірвати, відокремити від чогось, зриваючи; обдерти, обшарпати.
4. Позбавити життя, вбити (зазвичай у переносному значенні або в емоційному контексті).
5. Різко обмежити, позбавити можливості розвиватися далі (про стосунки, зв’язки, шлях).
Приклад 1:
«…Щє й голівонька… та ніхто не заплаче по білому тілу…» Вартовий перестає бити у стінку, не в силі обірвати пісню. Мелодія все більше стає потужною, кипить, вирує… Поїзд летить зі скреготом і гулом, і, може, то не пісня вже, може, то йому в цім вирі скреготу і шалу мерещиться вже колись чуте, а може, колись і самим співане; може, то поїзд свистить і гуде, може, грюкотять і клекочуть колеса; може, то вітер сибірський гуде стоголосо… Вартовий обійняв рушницю і так стоїть, важко спершись спиною об стінку… «Та тільки заплаче, тільки заридає товариш його… товариш його…» Хмари їдучого диму лоскочуть ніздрі, душать за горло; диявольським реготом реве «Й.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”