Який поглинає звукові хвилі, зменшує силу звуку, рівень шуму за рахунок перетворення енергії звуку в інші види енергії (переважно теплову).
-
звукопоглинач
1. Спеціальний матеріал або конструкція, призначені для зменшення інтенсивності звукових хвиль шляхом поглинання звукової енергії та перетворення її на інший вид енергії (зазвичай теплову), що застосовується в акустиці для боротьби з шумом і корекції акустичних властивостей приміщень.
2. Пристрій або елемент у системах звукозапису, звуковідтворення або в акустичних лабораторіях, що виконує функцію поглинання звуку для запобігання лунам, реверберації або для створення спеціальних акустичних умов.
-
звукопоглинання
1. Фізичне явище, при якому енергія звукової хвилі перетворюється в інші види енергії (наприклад, теплову) при проходженні через середовище або при взаємодії з поверхнею, що призводить до зменшення інтенсивності звуку.
2. В акустиці — властивість матеріалів, конструкцій або середовищ поглинати звукову енергію, що характеризується коефіцієнтом поглинання; важливий параметр для створення акустичного комфорту в приміщеннях.
-
звукопоглинальний
Який має властивість поглинати (ослабляти) звукові хвилі, зменшуючи рівень шуму або гучності звуку.
-
звукопластичний
1. (У мистецтві, особливо в кіно та театрі) Пов’язаний зі звукопластикою; такий, що органічно поєднує, синтезує звуковий ряд та пластику (рух, міміку, образ) у єдине ціле для створення художнього ефекту.
2. (У літературі та поезії) Такий, що створює образ або відчуття за допомогою звукового втілення форми, руху чи об’єма; звукообразний.
-
звукопис
1. Розділ мовознавства, що вивчає звукову будову мови, її фонетичну систему; фонетика.
2. Художній прийом у літературі, що полягає у відтворенні звуків навколишнього світу за допомогою певного підбору звуків мови (алітерація, асонанс тощо); імітація звуків природи засобами мови.
-
звукопередача
1. Технічний процес або сукупність технічних засобів для перетворення, посилення, запису або відтворення звуку.
2. В лінгвістиці та філології — спосіб відтворення звуків однієї мови засобами іншої, зокрема передача іноземних власних назв (імен, географічних назв тощо) шляхом наближеного відтворення їхнього звучання літерами іншого алфавіту.
-
звукопередавач
1. Технічний пристрій або система, призначені для перетворення звукових коливань у інший вид енергії (наприклад, електричну) з метою їх передавання на відстань, запису чи посилення; перетворювач звуку.
2. У радіотехніці та телекомунікаціях — передавальний пристрій або його частина, що безпосередньо генерує, модулює та випромінює в простір радіохвилі, несучі звуковий сигнал.
-
звукопередавання
Процес передавання звукових коливань від джерела звуку до слухача або приймального пристрою через певне середовище (повітря, воду, тверді тіла тощо).
Технічний процес перетворення, запису, відтворення або трансляції звуку за допомогою спеціальних пристроїв (мікрофонів, підсилювачів, динаміків тощо).
У лінгвістиці — спосіб відтворення звуків однієї мови засобами іншої мови, наприклад, за допомогою транскрипції або практичної транскрипції.
-
звукопередавальний
1. Призначений для передавання звуку, що перетворює або передає звукові коливання.
2. Стосований до технічних пристроїв, систем або елементів, які забезпечують перетворення, посилення або транспортування звукового сигналу (наприклад, звукопередавальний апарат, звукопередавальна апаратура).