Словник Української Мови
1. (техн.) Пристрій або речовина, що використовується для зменшення густоти, в’язкості або концентрації чогось; розчинник, розріджувач (наприклад, для фарб, лаку).
2. (перен., рідко) Те, що робить щось менш насиченим, інтенсивним або щільним; фактор, що зменшує концентрацію явища.
1. Наближено, приблизно, без точності (про час, кількість, розмір тощо).
2. У значенні вставного слова, що вказує на приблизний характер повідомлення.
1. Дія за значенням дієслова «розрізати»; результат такої дії — лінія, щілина, отвір або місце, де щось розрізано, перерізано, розколено.
2. Технічний прийом у мистецтві, зокрема в кіно та театрі, коли зображення або сцени з різних точок зору, що відбуваються одночасно, швидко чергуються, створюючи ефект єдності дії або контрасту.
3. У медицині — оперативне втручання, при якому розтинають тканини тіла хірургічним інструментом; також сама операційна рана або лінія розтину.
4. У геології — вертикальний профіль, розтин ґрунту або гірської породи, що показує їхню будову, нашарування та склад.
5. У швейній справі — конкретний крій, фасон одягу, а також викрійка для нього.
6. У архітектурі та будівництві — зображення споруди або конструкції, подумки розрізаної вертикальною площиною для демонстрації внутрішньої будови.
1. Який служить для орієнтування, допомагає визначити напрямок, місцезнаходження або становище щодо чогось; показовий, напрямний.
2. Попередній, наближений, що дає лише загальне уявлення про щось (про цифри, дані, терміни тощо).
1. Такий, що його розрізали, поділили на частини за допомогою ріжучого знаряддя.
2. Маючий розріз, розкриття, проріз (про одяг, тканину тощо).
3. У географії, геології: такий, що має глибокі ущелини, провалля, яри; розчленований (про місцевість, рельєф).
1. Особа, яка професійно займається оркеструванням музичних творів, тобто створенням партитур для оркестру на основі оригінальної музики, написаної для іншого складу виконавців або фортепіано.
2. (у розширеному значенні) Той, хто виступає організатором, координатором складних процесів або масштабних проектів, об’єднуючи різні ресурси та учасників для досягнення спільної мети (наприклад, оркестратор хмарних сервісів, оркестратор бізнес-процесів).
1. Дія за значенням дієслова “розрізати” — поділ чогось цілого на частини за допомогою ріжучого знаряддя, розтинання.
2. (мед.) Хірургічна операція, при якій розтинають тканини тіла; розтин.
3. (перен.) Різке поділення, розмежування чогось, що утворює контраст або протилежність.
1. Механічний музичний інструмент, що поєднує в одному корпусі звучання різних інструментів (наприклад, органу, флейти, скрипки, ударних) і приводиться в дію за допомогою валу з шпильками, перфокарти або пізніше — електричного приводу; різновид великої автоматичної орган-машини, популярний у XIX — на початку XX століття.
2. (історичне) Назва великого ансамблю або оркестру в Німеччині XVIII століття.
3. (переносне) Гармонійне поєднання різних звуків, голосів або явищ, що нагадує багатоголосе оркестрове звучання.
1. (Про музичний твір) такий, що було створено або адаптовано для виконання оркестром; інструментований.
2. (Перен.) такий, що було ретельно організовано, сплановано та узгоджено заздалегідь, часто з метою створення певного ефекту або враження.