drevosliv.com

Словник Української

оригінальний

Буква

1. Первинний, початковий, що є джерелом або зразком для наслідування, копіювання чи відтворення.

2. Непохідний, самостійний, що має творчу новизну та індивідуальність; самобутній.

3. Справжній, автентичний, що належить або походить від автора чи першоджерела.

4. Нестандартний, своєрідний, що відрізняється від звичайного, типових зразків.

5. (Розм.) Дивний, дивакуватий, ексцентричний.

Приклади:

Приклад 1:
до н. е. в храмовому будівництві Месопотамії склався оригінальний архітектурний стиль — зіккурат. Мабуть, поява його була наслідком традиції зводити храм на платформі.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 2:
Потім виникла суперечка, під чиїм впливом він пише й кого наслідує, бо інакше він був би оригінальний, а цього ніяк не можна було припустити. З українців називали Коцюбинського з «Він іде» та «Boa constrictor» Франка.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”

Приклад 3:
Оригінальний, досить затишний, не позбавлений свого позитивного значіння і можливий хіба що тільки у українців клуб, — мовляв, посидіти вечерком на сусідській призьбі чи на дубках. 6/IV — 44 р. А Джулиби нема й речей нема.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”

More posts