Значення
-
Механічний музичний інструмент, що поєднує в одному корпусі звучання різних інструментів (наприклад, органу, флейти, скрипки, ударних) і приводиться в дію за допомогою валу з шпильками, перфокарти або пізніше — електричного приводу; різновид великої автоматичної орган-машини, популярний у XIX — на початку XX століття.
-
(історичне) Назва великого ансамблю або оркестру в Німеччині XVIII століття.
-
(переносне) Гармонійне поєднання різних звуків, голосів або явищ, що нагадує багатоголосе оркестрове звучання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. оркестріон, р. оркестріона, д. оркестріонові, з. оркестріон, о. оркестріоном, м. оркестріоні, к. оркестріоне