Словник Української
1. Порівнювати, співставляти два або більше предмети, явища, поняття тощо, щоб встановити їх схожість, відмінність або взаємозв’язок.
2. Розміщувати, ставити щось поруч, одне біля одного для порівняння або супроводу.
3. У літературознавстві та текстології — порівнювати різні редакції, варіанти або списки тексту для встановлення його точного змісту.
1. Дія за значенням дієслова зіставляти; порівняння, співставлення двох або кількох предметів, явищ, понять для встановлення їх схожості або відмінності.
2. Результат такої дії; зведені разом, порівняні дані, факти, списки тощо.
1. Дія за значенням дієслова “зіставлювати” — порівняння, співставлення двох або більше предметів, явищ, понять для виявлення їхніх спільних рис або відмінностей.
2. (лінгв.) Метод дослідження, що полягає у системному порівнянні мовних одиниць або структур різних мов або різних станів однієї мови для виявлення їхніх відповідностей та розбіжностей; контрастивний аналіз.
3. (літ.) Прийом художнього зображення, заснований на протиставленні персонажів, подій, деталей для яскравішого виявлення їхніх характеристик; композиційний принцип.
1. Який може бути зіставлений, порівняний з чимось іншим; придатний для зіставлення.
2. У лінгвістиці: такий, що може бути поставлений у відповідність іншій одиниці в системі мови або в іншій мові для встановлення їхніх спільних або відмінних рис.
Властивість або стан бути зіставленим; можливість порівняння, співставлення даних, понять, явищ за певними критеріями для виявлення спільних рис або відмінностей.
У лінгвістиці та текстології — наявність варіантів, редакцій або версій тексту, що дозволяє проводити їх детальне порівняння для аналізу.
1. Дія за значенням дієслова зіставляти; порівняння, співставлення предметів, явищ, понять для встановлення їх схожості або відмінності.
2. Результат такої дії; порівняльний аналіз, висновок, отриманий шляхом порівняння.
3. У літературознавстві та мистецтві — композиційний прийом, заснований на протиставленні образів, сцен, епізодів тощо для виразнішого їхнього розкриття.
1. Такий, що був порівняний, співставлений з чим-небудь для виявлення спільних рис або відмінностей.
2. У лінгвістиці: такий, що стосується зіставлення (контрастивного аналізу) мовних явищ двох або більше мов.
1. Порівнятися, співставитися з кимось або чимось для виявлення схожості або відмінності; бути зіставленим.
2. (У лінгвістиці, текстології) Бути приведеним поряд, поруч (про тексти, варіанти, читання тощо) для аналізу, порівняння та встановлення відмінностей.
1. Порівняти, співставити два або більше предмети, явища, поняття тощо, щоб виявити їх схожість, відмінність або взаємозв’язок.
2. Привести у відповідність, узгодити, урівняти (наприклад, факти з висновками, витрати з доходами).
3. У лінгвістиці та текстології: розмістити паралельно для порівняння різні редакції, варіанти або версії тексту, а також слова чи форми різних мов.
Залишатися, перебувати десь після того, як інші пішли або щось зникло.
Залишатися в якомусь стані, положенні або з якимись ознаками.
Бути в наявності, залишатися після використання, витрачання, поділу тощо.