drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Я

  • якимівна

    По батькові від чоловічого імені Яким, що вживається стосовно жінки або дівчини (наприклад: Марія Якимівна).

  • якірці

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “якір”, що означає невеликий або легкий якір, часто використовується для човнів або шлюпок.

    2. (переносно) Усталена метафора для позначення чогось, що дає відчуття стабільності, безпеки або опори в житті (наприклад, про домівку, родину, кохану людину).

    3. (анатомія, розм.) Назва кістки в середньому вусі (молоточок, коваделко, стремено), що через свою форму асоціюється з якорем.

  • якісний

    1. Такий, що стосується якості, властивий якості; що виражає якість.

    2. Відповідний певним вимогам, що має високу якість, добротний.

    3. У граматиці: такий, що виражає ознаку предмета без вказівки на відношення до дії або іншого предмета (про прикметник).

  • якісність

    1. Сукупність суттєвих ознак, властивостей, особливостей, що визначають відносну стійкість предмета чи явища та відрізняють його від інших; рівень досконалості, цінності чогось.

    2. Філософська категорія, що виражає сутнісну визначеність предмета, яка є основою його існування та зміни; внутрішня певність об’єкта, невіддільна від його буття.

    3. (у множині) Спеціальні властивості, особливості, характерні риси когось або чогось.

  • якісно

    1. Належним чином, відповідно до високих вимог, із хорошою якістю.

    2. (У науковому контексті) Стосовно якості, за ознакою якості (на відміну від кількісного).

  • якість

    1. Сукупність суттєвих ознак, властивостей, особливостей, що визначають природу, специфіку, рівень досконалості кого-небудь або чого-небудь, відрізняють один предмет, явище тощо від іншого.

    2. Ступінь цінності, придатності, відповідності чогось певним вимогам, нормам; добротність.

    3. Філософська категорія, що виражає сутнісну визначеність предмета або явища, завдяки якій воно є саме цим, а не іншим; об’єктивна характеристика, що відрізняє один предмет від іншого.

    4. (у множині) Моральні, професійні, інтелектуальні та інші риси, властивості людини.

  • яселка

    1. Театралізована вистава на біблійній основі, що зображає сцени Різдва Христового, традиційно виконувана дітьми або дорослими напередодні та під час різдвяних свят.

    2. Композиція з фігурок, що зображують сцену народження Ісуса Христа в яслах (Діву Марію, святого Йосипа, немовля Ісуса, волхвів, пастухів, тварин), яка встановлюється в храмах або вдомах як різдвяна прикраса та об’єкт поклоніння.

    3. (у переносному значенні) Місце, де щось бере свій початок або де щось вперше з’явилося, розвинулося.

  • ясельний

    1. Стосовний до ясел (дитячого закладу для дітей віком від 2-3 місяців до 3 років), призначений для них або пов’язаний з їх діяльністю.

    2. Стосовний до ясел (групи дітей у такому закладі), що стосується вихованців такого закладу.

  • ясельник

    1. Учасник різдвяної вистави (вертепу), який зображає дитину в яслах або бере участь у сцені поклоніння немовляті Ісусу.

    2. Учений, який спеціалізується на вивченні та дослідженні українського вертепного театру (ясел).

    3. Застаріле: дитина, що відвідує ясла (заклад дошкільної освіти).

  • ясельничий

    1. (істор.) Придворний чин у Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій, а згодом у Гетьманщині, який відповідав за королівські (гетьманські) стайні, конюшні та фураж.

    2. (істор.) Посадовець, який очолював Яселничий суд — один з урядових судів у Великому князівстві Литовському, що розглядав справи про крадіжку худоби та коней.