Словник Української
Сполучник, що вживається для вираження нереальних, уявних або сумнівних ситуацій, часто з відтінком жалі чи роздумів про нездійсненне.
Частка, що надає висловлюванню значення припущення, невизначеності або сумніву, підкреслюючи його гіпотетичний характер.
1. Питальний або відносний займенник, що вказує на ознаку предмета, явища або особи, використовується для запитань про якість, властивість або для зв’язку підрядного речення з головним.
2. (у сполученні зі словами “такий”, “той”) Вживається для вираження ступеня якості або для порівняння.
3. (розм.) Вживається як заповнювач паузи в мовленні або для посилення виразу, часто без чіткого граматичного значення.
4. (у складі сполучників) Складовий елемент складних сполучників, наприклад: “внаслідок чого”, “завдяки чому”, “попри те що”.
Неозначений займенник, що вказує на невизначеність предмета, ознаки, кількості або способу дії, вживається для позначення одного (будь-якого) з однорідних предметів або ознак, неважливо якого саме.
1. Українське прізвище, утворене від імені Яким (староукраїнська форма імені Йоаким) за допомогою патронімічного суфікса -ович, що вказує на походження від батька на кшталт “син Якима”.
2. Історичне прізвище, зокрема, гетьмана Війська Запорозького (1659–1663 роки) Якима (Іоакима) Сомка, який у документах епохи часто іменувався Яким Сомко або Якимович.
1. Чоловіче особове ім’я, українська форма біблійного імені Яків (від івр. יַעֲקֹב — той, що тримає за п’яту).
2. Розмовна або діалектна форма вокатива (кличного відмінка) від імені Яків (наприклад, “Іди сюди, Якове!”).
3. Історична назва або народна форма для позначення одного з дванадцяти синів патріарха Ісаака, родоначальника дванадцяти колін Ізраїлевих.
1. Розмовний варіант жіночого імені Яківна, що походить від чоловічого імені Яків; уживається як звернення або позначення жінки, чиє батькове ім’я — Яківна (наприклад, “Марія Яківна”).
2. У народній творчості та фольклорі — персонаж, часто жіночий, із зазначенням батькового імені (Яківна), що може використовуватися в приказках, піснях або казках.
1. (заст.) Те саме, що якір — важкий металевий пристрій з лапами, що на ланцюзі чи канаті віддається за борт для утримання судна на місці.
2. (перен., заст.) Те, що дає опору, спокій, впевненість; символ надії та порятунку.
1. Важкий металевий пристрій з лапами, що, з’єднуючись з судном ланцюгом або тросом, закидається на дно для утримання судна на місці.
2. Елемент конструкції або пристрій, що забезпечує кріплення, стійкість або нерухомість чогось (наприклад, арматури в бетоні, дирижабля на землі тощо).
3. Перен. те, що дає відчуття безпеки, стабільності, опори в житті; основа, опора.
4. Символ надії в християнстві, один із ранніх таємних символів віри.
5. Техн. Деталь у механізмах годинників або деяких інших приладів, що коливається, регулюючи рух.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “якір”: невеликий якір, якір невеликих розмірів.
2. Назва села в Україні, зокрема в Івано-Франківській області.