drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Я

  • якнайгучніше

    1. Ступінь найвищої інтенсивності дії, вираженої дієсловом, що означає звучання; дуже голосно, з максимально можливою силою звуку.

    2. У переносному значенні: дуже відверто, відкрито, публічно, привертаючи максимальну увагу.

  • якнайгучніший

    Найвищий ступінь прикметника “гучний”, що виражає максимально можливу інтенсивність звуку або розголосу.

  • якнайдавніше

    Уживається для вираження найвищого ступеня ознаки давності; дуже давно, у найдавніші часи.

  • якнайдавніший

    Найстаріший, найдавніший з усіх можливих; такий, що сягає найглибшої давнини.

  • якана

    1. Рід водяних птахів (Jacanidae) з довгими пальцями, що дозволяють їм легко пересуватися плавучими рослинами.

    2. Представник цього роду; птах, що мешкає у тропічних та субтропічних регіонах, відомий своєю здатністю ходити по водяних ліліях та іншій поверхневій рослинності.

  • якання

    1. Діалектна фонетична зміна, при якій голосний звук [е] після м’яких приголосних та [j] переходить у [а] (наприклад, “тяжко” замість “тежко”, “взяти” замість “взєти”), характерна для деяких південно-західних говорів української мови.

    2. У лінгвістиці — одна з найважливіших фонетичних ознак, що розрізняє українські говори, зокрема наявність цієї зміни (якання) проти її відсутності (екання).

  • яката

    Яката — традиційний японський довгий халат або пальто з прямокрою, зазвичай з широкими рукавами, що носиться поверх кімоно в холодну пору року або як верхній одяг для захисту від дощу та вітру.

    Яката — легкий літній халат з бавовни або льону, часто яскравого кольору з візерунками, що використовується як домашній одяг або як халат після ванни в сучасній Японії, а також як зручний одяг для відпочинку в рьоканах (традиційних готелях).

  • якати

    1. Вимовляти голосний звук [а] замість [е] в українській мові, що є однією з характерних особливостей деяких діалектів (наприклад, поліських), а також староукраїнської мови; говорити з яканням.

    2. У мовознавстві — вживати в мовленні якання як діалектну рису.

  • якатися

    1. Вимовляти звук [ja] замість [je] на початку слова або складу, що є характерною рисою деяких українських говорів (наприклад, поліських), на відміну від літературної норми або говорів, що мають вимову [je] (екають).

    2. Розмовне: вагатися, нерішуче чи невпевнено говорити “як”, “як би”, “може”, не наважуючись на чітку відповідь або дію; говорити непевно, з оговорками.

  • якби

    Умовний сполучник, що вживається для введення підрядних умовних речень, виражаючи нереальну, припущену або гіпотетичну дію або стан, часто у зв’язку з дієслівними формами минулого часу або умовного способу.

    Частка, що вживається для вираження побажання, жалі або докору щодо нереалізованої, часто бажаної дії або стану, ускладнюючи форми наказового або умовного способу.