яскраво

Особливо запам’ятались мені дві такі прогулянки: одна зимовим засніженим й абсолютно вільним від екскурсантів парком і друга навесні (разом із Льолею Світличною), коли земля була вкрита барвінком — квіти напрочуд великі і яскраво-барвінкові… Ця жінка легко переносила брак побутових вигод, які нині так високо цінуються, і вже в дуже похилому віці пояснювала мені своє небажання постаратися про якесь сучасніше житло або переїхати до Києва тим, що не хоче проміняти свою свободу на теплий туалет. Пам’ятаю, десь у кінці 60-х я зустрілася в «уманської бабусі» (так називали ми тоді Надію Віталіївну) з Миколою Бажаном. — Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”

Це: астронотус окатий (astronotus ocellatus) — коричневе тло з чорними плямами, шкіра товста і м’яка, здається оксамит­ ною, на хвостовому плавнику — виразне чорне очко в червоному обрамленні; крім того, синодонтіс ангельський (synodontis angelicus) — чарівний тлустий сомик, білі горо­ шини на оксамитно-чорному тлі; і нарешті, нарешті — піранья червона (serrasalmus nattereri) з яскраво-червоним анальним плавником! Кожного виду вдалося знайти по парі (хоч кажуть, ніби синодонтіси в акваріюмах не розмножуються). — Андрухович Юрій, “Перверзія”

до азiйської химеричної — жовтий мiсяць, цитрина, неспiле авокадо — прозеленi, все це мiситься в одному тиглi, який шалений, оглушливий для ока фiльм, нема ж йому впину, ярмарково‑строкатi ятки на вулицях, хризолiтовий полиск вiтрин у розповнi дня, i над усiм, на придорожнiх щитах — карамельно‑яскраво розсмiянi кiлькаметровi личка загиблих дiтей: жертви drunk driving вознесенi в небо маленькi янголи цього земного падолу, о Дейвi, о Кевiне, о Мерi‑Джейн, що буде завтра з нами всiма? — побачиш з iлюмiнатора захiд сонця над Атлантикою: воно падає стрiмко, на очах, вiдкидаючи вздовж овиду яро‑червону дорiжку, i хмарнi снiги сутенiють на вапняк, на гiрську породу в темних прожилках рiвчакiв, а вiдтак починають скресати, сiрими торосами в студених сталево‑синiх проталинах, тiльки там, де впало сонце, ще виднiється чiт‑ко окреслений острiвець жару, i вже напливає звiдусю‑ди морська мла, i лiтак входить у нiч, за яку годину протинаючи її з кiнця в кiнець, i от уже знову сiрiє в iлюмiнаторах, цим разом свiтаючи, — ти почуєш, як дихає планета — мов немовляче тiм’ячко, як близько там, у небi, до Бога, бо, знiмаючись з мiсця, виламуючись iз насидженої лунки, ми вiдкриваємося йому так само, як у мить народження або смертi, — i ти вирвешся, о, вiрю, знаю! — Невідомий автор, “Oksana Polovi Doslidzhennya Z Ukrayinskogo Seksu”