Древослів

Словник Української Мови

Категорія: У

  • узоряти

    1. Надавати чому-небудь певного ладу, порядку; упорядковувати, організовувати.

    2. Прикрашати, оздоблювати візерунками, узорами; розписувати, вишивати узорами.

  • узорятися

    1. (діал.) Прикрашатися, оздоблюватися, набирати гарного вигляду; упорядковуватися.

    2. (перен., діал.) Ставати чемним, слухняним; вгамовуватися, заспокоюватися (про поведінку).

  • узо-тара

    1. Спеціальна тара (переважно скляна посудина) для зберігання та подачі узо — традиційного грецького анісового алкогольного напою.

    2. Характерна висока пляшка для узо, часто з вузькою шийкою та міцного скла, що забезпечує зручність розливання напою дрібними порціями.

  • узріти

    1. Побачити, помітити щось або когось, звернувши на це увагу (зазвичай про щось несподіване, важливе або довгоочікуване).

    2. (переносне значення) Зрозуміти, усвідомити щось, прийти до певного розуміння або переконання.

  • узрітися

    1. (застаріле, поетичне) Побачитися, зустрітися з кимось, побачити один одного.

    2. (переносне значення, застаріле) Стати очевидцем, свідком чогось, побачити щось.

  • узріччя

    Узріччя — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.

    Узріччя — власна назва села в Україні, розташованого в Львівській області, Самбірському районі.

    Узріччя — застарілий поетичний синонім до слів «узбережжя», «прибережна смуга», «місцевість вздовж річки».

  • узуальний

    1. Який є загальновживаним, закріпленим у мовній практиці, але не завжди відповідає строгим нормативним правилам або первинній (етимологічній) формі.

    2. Який стосується мовного узусу — загальноприйнятої, традиційної практики вживання мовних одиниць (слів, словосполучень, форм, вимов тощо) у певній мовній спільноті.

  • узуально-стилістичний

    1. Пов’язаний з мовною нормою, що визначається не правилами, а загальноприйнятою мовною практикою (узусом) та стилістичним забарвленням слова або вислову.

    2. Стосунковий до стилістичних особливостей, що закріпилися в мові внаслідок тривалого вживання певних мовних одиниць у конкретних ситуаціях аконтекстах.

  • узування

    1. (лінгв.) Процес встановлення та закріплення в мовній практиці певних норм, правил, значень слів або мовних конструкцій, що визначаються не формальними правилами, а звичаєм, традицією та повсякденним вживанням носіями мови.

    2. (лінгв.) Конкретне, загальноприйняте в мовному колективі вживання мовної одиниці (слова, словосполучення, форми, конструкції), що може відрізнятися від її літературної норми або етимологічного значення.

    3. (заст., рідк.) Дія за значенням дієслова «узувати»; носіння взуття, взування.

  • узувати

    1. Носити взуття, одягати на ноги черевики, туфлі, кросівки тощо.

    2. (переносне значення) Звикати до чогось, опановувати щось, освоювати (наприклад, нову технологію, термінологію).