Словник Української Мови
1. Такий, що має невелику ширину або діаметр у порівнянні з довжиною або в порівнянні з нормою; протилежне до широкого.
2. Обмежений у просторі, тісний, стиснений.
3. Обмежений у розмаїтті, небагатий за змістом або засобами; недостатній за обсягом.
4. Призначений для обмеженого кола людей, спеціальний, не загальновідомий (про знання, спеціальність тощо).
5. Обмежений у поглядах, інтересах; нетерпимий.
1. Захопити, заволодіти ким-небудь або чим-небудь силою, насильством.
2. Захопити, заарештувати кого-небудь.
3. Захопити, заволодіти чим-небудь, оволодіти чим-небудь.
4. Привласнити собі що-небудь, взяти без дозволу.
5. Взяти, прийняти від кого-небудь щось; отримати.
6. Взяти, прийняти на себе які-небудь зобов’язання, обов’язки тощо.
7. Взяти, прийняти до себе, на роботу, на службу тощо.
8. Взяти за дружину, одружитися з ким-небудь.
9. Взяти, прийняти який-небудь стан, положення тощо.
10. Взяти, прийняти який-небудь спосіб дії, метод, засіб тощо.
11. Почати робити щось, приступити до чого-небудь.
12. Взяти, прийняти яку-небудь форму, вигляд тощо.
13. Витягти, дістати звідки-небудь.
14. Забрати, відібрати у кого-небудь щось.
15. Взяти, стягнути, отримати з кого-небудь гроші, податок тощо.
16. Взяти, купити що-небудь.
17. Взяти, використати що-небудь для якої-небудь мети.
18. Взяти, зайняти яке-небудь місце, простір тощо.
19. Взяти, охопити (про почуття, думки тощо).
20. Вживається для утворення складеного дієслова з різними значеннями, що залежать від іменника, з яким воно поєднується.
1. (від дієслова «узяти») Такий, що був зайнятий, захоплений, опанований кимсь або чимсь; зайнятий.
2. (від дієслова «узяти») Такий, що був прийнятий на роботу, до служби або до навчання; прийнятий.
3. (від дієслова «узяти») Такий, що був вилучений, конфіскований або арештований офіційними органами; вилучений, конфіскований.
4. (від дієслова «узяти», у значенні одружитися) Такий, що був одружений (переважно про жінку); виданий заміж.
5. (від дієслова «узяти») У складі стійких виразів, наприклад, «узятий під варту» — такий, що був заарештований.
1. Почати робити щось, приступити до якоїсь діяльності, зайнятися чимось.
2. Схопитися, взятися руками за щось.
3. (за кого, за що) Вступитися, заступитися, взяти під захист.
4. (розм.) З’явитися, взятися (про щось несподіване або небажане).
1. Схопитися, взятися руками за щось; обхопити щось руками.
2. Почати робити щось, приступити до якоїсь справи, зайнятися чимось.
3. З’явитися, виникнути (про почуття, думки, фізичні стани тощо).
4. (з інфінітивом) Знайти в собі можливість, зуміти щось зробити, наважитися на щось.
5. (зазвичай зі слів “за що”) Прийнятися за когось, почати лаяти, бити, сварити когось.
1. Який має складний, витончений візерунок; багатий на узори.
2. Який утворює візерунок, схожий на узор; розписний, строкатий.
Властивість або якість предмета, що має складний, витончений або багатий узор; орнаментованість, візерунковість.
Характерна риса художнього стилю, літературного твору тощо, що відрізняється багатством і складністю образів, мотивів, композиційних прийомів.
1. Властивість за значенням прикметника “узорчатий“; наявність візерунків, орнаментів, складного малюнка на поверхні чого-небудь.
2. Складність, багатоплановість, художня витонченість структури або форми чого-небудь (наприклад, літературного твору, музичної композиції).