1. Пов’язаний з мовною нормою, що визначається не правилами, а загальноприйнятою мовною практикою (узусом) та стилістичним забарвленням слова або вислову.
2. Стосунковий до стилістичних особливостей, що закріпилися в мові внаслідок тривалого вживання певних мовних одиниць у конкретних ситуаціях аконтекстах.