1. Який є загальновживаним, закріпленим у мовній практиці, але не завжди відповідає строгим нормативним правилам або первинній (етимологічній) формі.
2. Який стосується мовного узусу — загальноприйнятої, традиційної практики вживання мовних одиниць (слів, словосполучень, форм, вимов тощо) у певній мовній спільноті.