1. Усталена, загальноприйнята норма вживання мовних одиниць (слів, словосполучень, граматичних форм) у певній мовній спільноті, що може відрізнятися від формально закріпленої літературної норми.
2. Сукупність мовних звичаїв та традицій певної спільноти мовців, що визначають реальну практику мовлення.