1. (лінгв.) Процес встановлення та закріплення в мовній практиці певних норм, правил, значень слів або мовних конструкцій, що визначаються не формальними правилами, а звичаєм, традицією та повсякденним вживанням носіями мови.
2. (лінгв.) Конкретне, загальноприйняте в мовному колективі вживання мовної одиниці (слова, словосполучення, форми, конструкції), що може відрізнятися від її літературної норми або етимологічного значення.
3. (заст., рідк.) Дія за значенням дієслова «узувати»; носіння взуття, взування.