drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • ум’яти

    1. Зім’яти, здавлюючи, стискаючи, натискаючи, надати чомусь м’якої, зім’ятої форми; зімняти.

    2. Розм’яти, зробити м’яким, піддатливим (наприклад, тісто, глину).

    3. Перен., розм. Пригнічити, зламати морально; підкорити чиюсь волю.

  • ум’ятий

    1. Такий, що має м’яти, зім’яті ділянки; пом’ятий.

    2. Перен. Знесилений, виснажений, пригнічений (про людину або її вигляд).

  • ум’ятина

    Ум’ятина — власна назва села в Україні, розташованого в Бучанському районі Київської області.

  • умнозі

    1. (вживається переважно в поетичній мові) Розумно, мудро, з глибоким розумінням суті явища або ситуації.

    2. (застаріле) У знач. присудкового слова: є розумним, мудрим; виявляє розум, мудрість.

  • умняти

    1. (діал.) Робити кмітливим, розумним; розвивати розумові здібності.

    2. (діал.) Розуміти, усвідомлювати щось; доходити розумом.

  • умнятися

    1. (розм.) Ставати меншим за розміром, об’ємом або кількістю; зменшуватися, убувати.

    2. (перен., розм.) Ставати менш інтенсивним, слабшати; стихати, вщухати (про явища, відчуття тощо).

  • умова

    1. Обставина, від якої залежить щось, вимога, положення, що встановлюється для чогось, а також угода, домовленість про щось між двома чи більше сторонами.

    2. Стан, обстановка, в якій відбувається, існує щось; сукупність обставин життя, побуту тощо.

    3. У логіці та математиці: положення, що вважається істинним або виконуваним для певних міркувань; твердження, з якого виводиться інше.

    4. У граматиці: синтаксична конструкція, що виражає припущення або обставину, за якої відбувається дія головного речення (придаткова частина умовного речення, що вводиться сполучниками “якщо”, “коли б” тощо).

  • умовивід

    1. Логічний процес мислення, у якому з одного або кількох суджень (засновків) виводиться нове судження (висновок) за певними правилами; форма міркування.

    2. Результат такого процесу; висновок, отриманий шляхом логічного виведення з певних засновків.

  • умовини

    Умовини — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській територіальній громаді.

  • умовити

    1. Дієслово доконаного виду, що означає: переконати когось, схилити до своєї думки або домовитися з кемось про щось шляхом переговорів, вмовляння.

    2. Отримати чиюсь згоду, погодження на щось, зазвичай після тривалих перемовин або вмовлянь.