1. Обставина, від якої залежить щось, вимога, положення, що встановлюється для чогось, а також угода, домовленість про щось між двома чи більше сторонами.
2. Стан, обстановка, в якій відбувається, існує щось; сукупність обставин життя, побуту тощо.
3. У логіці та математиці: положення, що вважається істинним або виконуваним для певних міркувань; твердження, з якого виводиться інше.
4. У граматиці: синтаксична конструкція, що виражає припущення або обставину, за якої відбувається дія головного речення (придаткова частина умовного речення, що вводиться сполучниками “якщо”, “коли б” тощо).